Огляди фільмів

Лемони Снікет: 33 нещастя

admin — Tue, 20 Oct 2009 20:00:03 +0000

Напевно це другий фільм, де Джим Керрі все-таки довів, що він видатний актор (перший - це “Шоу Трумана”). Інші його “кривляния” не в рахунок. Маленькі актори також зуміли розкрити образи Вайолет, Клауса і Сонечка. Так що там, всі актори попрацювали на славу. А також режисер, оператор, гримери, композитор, художник по костюмах, одним словом, усі попрацювали на славу. І звичайно, не можна переоцінити значення дубляжу. Він (дубляж) просто прекрасний. 10 з 10

Щасливі разом

admin — Sun, 18 Oct 2009 14:50:01 +0000

Два роки тому, а саме в 2006 році відбулася прем’єра комедійного серіалу “Щасливі разом”, знятого по мотивах американського аналога “Одружені і з дітьми”. Спочатку, комедійний ситком показав себе лише з кращої сторони. Серіал смотрелся легко, і достаток здорового гумору плюс добротний склад акторів зіграли свою значну роль. Усього в серіалу три сезони плюс додаткові серії. Єдиний понравившийся мені - перший. Усі майже реально, смішні жарти, тихий сміх за кадром. Що ще потрібно для гарного серіалу?! Але. другий сезон цілком убив у мені позитивна думка
про цей серіал. Серії, почали знімати не по мотивах “Одружених”, а просто копіювати всі серії підряд. Точнісінько, тільки трошки відсебенькки. Звичайно, щоб не втратити успіх від перших серій треба обов’язково приправити сімейний серіал вульгарними жартами. Смішних жартів майже не залишилося, зате голосність сміху за кадром збільшили десь на три-чотири тонів. Жарту стали повторюватися, а вульгарності стало більше. Через місяць мені вже порядком набридли смердючі носки Геннадія, бажання Даши, надувні іграшки Роми і тупість Світла. Вирішив подивитися
оригінал. Це, хлопці, шедевр, а “Щасливі разом” лише пародія на нього. Незважаючи на всі мінуси, я радий згадувати старі серії “Щасливі разом”, де Рому і Світла ще підлітки, де усе ще здається свіжим і досить смішним. Якщо порівнювати даний утвір з такою злиденністю, як “Универ”, “СВ” ще тримає марку. А взагалі, всім аматорам від душі посміятися раджу звернутися до оригіналу, де, як говорять фанати, протягом одинадцяти сезонів, практично немає невдалих серій, що не скажеш про вітчизняний ситкоме. Підсумок. “Щасливі разом” - популярний.
Його цілком можна подивитися за вечерею, хоча непотрібна в пари моментах вульгарність усе-таки буде різати вуха. Ненавиджу “Универ”, не переварюю “Няньку” - до “Букиним” відношуся нейтрально. Сам уже давно не дивлюся. Окреме слово творцям - “продавець взуття - це несмішна професія”. Здорово смотрится лише в оригіналі в образі О’ Нейла. А оцінку ставлю тільки по першому сезоні, т. до наступні її в принципі не заслуговують. 6 з 10

10.5 балів: Апокаліпсис

admin — Fri, 16 Oct 2009 09:40:02 +0000

Друга частина фільму-катастрофи Джона Лафиа “10,5 Балів” виглядає, з одного боку, куди більш пафосно і нарочито лірично в порівнянні зі своїм попередником - фрази начебто “Наша країна вдячна вам, .” звучать тут із завидною регулярністю, а в президента США раптом з’являються не тільки дружина, але і юна доня, що проходить курси медичних сестер “Червоного Хреста” у самих що ні на є бойових умовах. Головна ж героїня, у виконанні Кім Делани, повнота якої трохи заважає сприймати перші кадри сиквела прямим продовженням фіналу дебютної картини, вводить у дію власного
батька - ученого, що достроково пішов на пенсію і вечора, що коротає, у казино за картковими баталіями. Саме Ерлу Хілу має бути цього разу стати центральною діючою особою другої половини фільму. Однак, незважаючи на ряд відверто “мильних” відгалужень, сюжетна лінія “. Апокаліпсиса” смотрится багато в чому оригінальніше мала місце двома роками раніше. Події, що відбуваються в різних куточках країни в даному випадку цілком рівноправні по значимості, а не виявляють собою обтяжні доповнення до основної оповідальної лінії. Крім того, якщо спецефекти всі так
само страждають від реалізації, те сам задум сцен глобального руйнування залуживает уваги - чого коштує хоча б один зі стартових епізодів, у якому вулкан, що викидається, вивертає навиворіт підйомник для велосипедистів разом із сидячої на ньому закоханою парочкою? Загалом, із другої спроби режисер “Вавилона 5″ зумів створити дійсно пристойну, атмосферну пісню силам природи, яким людина найчастіше не здатна протистояти. Ознайомитися з картиною можна хоча б у зв’язку з обмеженою кількістю представників подібного жанру в кінематографі останнього років,
а от з пихатим американським патріотизмом і достатком голосних тирад прийдеться як-небудь упокоритися. 8 з 10

Рекетир

admin — Wed, 14 Oct 2009 04:30:07 +0000

Я цей фільм рекомендую до перегляду всім і кожному. Справа не в тім, що цей фільм показує реальну обстановку речей у Казахстану на той день. Треба цей фільм дивитися так, немов читаєш книгу, і читати між рядків. У цьому фільмі можна доглянути цілу філософію буття, а так само мудрість народу, що проживає в середній Азії. Для цього досить вслухатися в діалоги головних героїв фільму: Життя коротке, і не кожному в ній дано бути щасливим, багатим, або красивим. А смерть, це єдине, що очікує кожного. У цьому житті саме головне себе не втратити, просто в один момент
усі закінчується. Для одних обивателів ця картина покажеться просто гангстерським бойовиком, і спробою вітчизняного кінематографа вийти на довгоочікуваний світовий рівень. Але для мене це, насамперед повчальна історія, розказана від першої особи. У фільмі немає погонь і перестрілок, але, для такого фільму вони і не потрібні. Саме завдяки цьому фільм значно виграє в закордонних аналогів. Адже дивлячись цю картину тебе, захоплює не дійство, що відбувається на екрані, а сам сюжет і чудова гра акторів. 8 з 10

Сьома печатка

admin — Sun, 11 Oct 2009 23:20:03 +0000

Безліч фільмів зняті, як трактування Біблії: “10 заповідей диявола”, “Євангелії від Матфея”, “Остання спокуса Христа” і т.д. В усіх них основною темою є Біблія, життя Ісуса і т.д. ”Сьома печатка” не виключення. В основі даного фільму лежить одкровення Іоанна Богослова про Апокаліпсис, трактування до якого дає нам Бергман. Саме словами з Біблії Бергман відкриває і закриває свою картину. Тим самим, говорячи нам, що кінець світу настав. А смерть - яскравий представник цього кінця. І весь фільм є ніщо інше, як боротьба з цим кінцем. І виглядає це боротьба з кінцем,
як гра в шахи, гра з забвеньем, із самою смертю. А що, по суті, є Смерть? 1) Послання, покарання Бога. Перші кадри, де смерть, немов шуліка, спускається на Землю, тому підтвердження. 2) Смерть є темрява. Коли ми уперше виявляємося в темряві, не встигнувши звикнути до неї, ми не знаємо, що робити, ми в нерозумінні, що робиться, діється, ми в неком забвенье. У фільмі ця темрява показана не тільки костюмом смерті, що цілком чорний, але так само і моментом на початку, коли смерть приходить забрати лицаря. Підкинувши свій плащ, покарання боже на секунду занурює
нас у Пітьму. І тільки зі словами Антониуса Блоку, темрява зникає. З цього, можна припустити, що смерть - темрява, тобто невідомість. Проти Смерті боре лицар, що у даному фільмі уособлює не тільки всіх людей перед кінцем, але і світло, що протиборствує сила темряви. Друге його значення з’являється не відразу, а тільки після зустрічі з бродячими акторами. Але про цьому після. Спочатку про боротьбу. Як я написав вище, боротьба смерті і людини виражається в грі в шахи. Протягом усього фільму лицар грає зі смертю три рази. Перший раз - на самому початку,
в експозиції фільму. Кадр побудований так: ліва сторона, сторона Смерті, затемнена, а права, сторона лицаря, освітлена. посередине, перед ними, шахівниця. У двох композиціях із трьох над шахівницею знаходиться ставка гри, то, заради чого б’ються персонажі. У першій композиції ставкою є порожнеча, те що не цікавить персонажів. Ну, навіщо їм небо і вода? Ні для чого і тому, гра починається з того, ставка невідома. На шляху до другої композиції, ставка з’являється. Нею стає трупа акторів, що їде разом з лицарем у його замок. Як можна побачити на другій композиції,
лицар - представник світла і доблесті, знаходиться на освітленій, світлій половині. Смерть- представник кінця, у затемненій, чорній стороні. А над їхньою грою знаходиться сімейство, що стало метою гри, суперництва двох сил. І кінець усієї цієї боротьби показаний у третій композиції, у якій лицар програє. Не через дурість, а по любові. Побачивши любов і турботу в інших людей, він зрозумів, що є добро. Саме тому, він вирішив здатися, для того щоб врятувати родину. Його поразка показана не тільки тим, що йому поставили мат, але і тим, що він почорніла як Смерть.
Кінець для лицаря і його супутників показаний точно так само, як і боротьба - у виді шахів. Смерть, як королева, ферзь, прийшла забрати пішаків. Вони, побачивши свій кінець, перед смертю сповідаються нам, у якому те змісті. Як, напевно, і ми усі будемо, коли настане судний день або коли Смерть з’явиться за нами. І, здавалося б, ніде немає порятунку від смерті, він зустрічається скрізь: і у виді убитого мандрівника, і навіть в обличии священика, з яким Блок розмовляє, пояснюю тому, чому він вирішив відстрочити загибель. Але є вихід з під влади смерті. Це любов,
що дарует нам світлий кінець, як і родині бродячих акторів наприкінці фільму. Даний фільм не тільки цілком показує, на що здатно кінематограф, але і розкриває тему кінця, тему смерті, що рань або пізно нас торкнеться. Бергман приклав масу зусиль щоб це сказати нам: і в зображенні, і в слові, і в дії - в усьому. Будемо сподіватися, що сьогоднішній глядач, що, на жаль, дивиться в основному “американський пиріг” і ”переполох в общаге”, почує автора цього незабутнього фільму

Супергеройське кіно

admin — Fri, 09 Oct 2009 18:10:01 +0000

Бентежило назву і те, що не є фанатом фільмів про супергероїв. Однак, довідавшись, що фільм від творців голого пістолета і дуже страшного кіно зрозумів, що варто подивитися. Дуже порадувало, що ті фільми, що пародіюються, я дивився або хоча б мав представлення про сюжети. У цьому фільмі всі стандартно для пародій безліч самих божевільних, несподіваних і неабияких жартів. Цей жанр досить складний. Важко дивувати спокушеного глядача, що дивився голий пістолет, аероплан, гарячі голови і т.д. І, звичайно ж, жарти повторюються. Не обійшлося, звичайно, і без сортирного
гумору, але куди ж без нього. Деякі сортирние жарту оооооочень затягнуті. Погоджуся з вище сказаним, що на тлі останніх пародійних фільмів цей, смотрится дуже гідно. Горям-творцям таких “чудесних” фільмів як епічне кіно, знайомство зі спартанцями, кіносвидание, нереальний блокбастер (Це все ті самі люди. Правда почувається рука майстра?) важко змагатися з цим фільмом. Звичайно, фільм не тягне на шедевр кінематографа, і не розкриває сутність буття, але здатний підняти настрій. Поставив би 10 з 10, якби не затягнуті сортирние жарту, а так 9 з 10

Піймай мене, якщо зможеш

admin — Wed, 07 Oct 2009 12:30:03 +0000

- Знаю, що в понеділок ти повернешся. - Чому ти так думаєш? - Подивися, за тобою ніхто не женеться. Це фільм про одному з найбільших аферистів і шахраїв. Ця історія сама по собі викликає чималий інтерес. Поміркуєте самі, який 17-літній парень зможе обікрасти країну на пару-трійку мільйонів доларів. Випадок неабиякий. Але і незрівнянний Стівен Спілберг своєю роботою зробив цю історію небагато повчальної, до кінця фільму ми не просто захоплюємося уміннями Френка Ебигнейла мол., але і переживаємо за його долю - чи зробить він правильний вибір, або знову буде
тікати, як кілька років назад. Леонардо ди Каприо, можливо, для когось є лишь красавчиком з ”Титаника”, але, по-моєму, це досить гарний драматичний актор. У його фільмографии найдуться картини, що зможуть підтвердити це. Молодець! Вжитися в роль підлітка, коли тобі вже 28! Мої похвали! Том Хенкс як завжди відмінно справився з поставленою задачею, але саме його головне досягнення, це те, що він зміг передати переживання за долю хлопчиська-шахрая. Він спец-агент до кінчиків нігтів, трудоголик, і одночасно йому зовсім не далекі долі інших людей. Музика у фільмі
гарна! Можна навіть сказати, що дуже! Також і моя оцінка цьому фільмові - 10 з 10!

Сайлент Хіл

admin — Mon, 05 Oct 2009 18:28:05 +0000

Після першого перегляду цієї картини, я якийсь час знаходився в стані легкого шоку! Невже це здійснилося? Невже кінематографістам нарешті-те удалося створити на основі однієї з кращих комп’ютерних ігор якісних і гідний у всіх відносинах фільм? Це – проривши! Французові Крістоферу Генсу удалося домогтися того, що дотепер не удавалося творцям фільмів “Doom”, “Один у темряві”, “Бладрейн” і ін. Практично ідеальна була відтворена льодовому душеві атмосфера класичного хорор-серіала “Сайлент Хіл”. Уже повірте мені - геймеру зі стажем! Попіл, що йде замість снігу, густий,
що клубочеться туман, моторошний позамежний світ Пітьми, страшенні монстри (Піраміда – просто “цукерок”!) – усе це і багато чого іншого відтворено настільки близько до гри, що просто діву даєшся! Страх, що нагнітається картиною настільки сприймаємо дотиком, що в деяких моментах мені, людині дорослому з нормальною психікою і міцними нервами, ставало по-справжньому моторошно! Сюжет, звичайно, залишає бажати кращого, але мені зовсім не хочеться до нього чіплятися. Зрештою велика частина трилерів вибудована по однієї і тими ж відпрацьованими роками схемі. Актори
хоч і “не вистачають зірок з небес”, але грають досить професійно і переконливо. Особливо відзначу юну акторку, що виконала дві ролі – Алессу і Шерон. Гри серії “Сайлент Хіл” завжди відрізнялися прекрасним звуковим рядом. Фільм не відійшов від цієї славної традиції ні на йоту – звуковий супровід просто на висоті! Але що ще дивно, і особисто для мене це стало відкриттям – у картині є якась своєрідна філософія і психологичекая підґрунтя, зв’язане з дитячими переживаннями і хитливою дитячою психікою, що породила в екстремальній ситуації ( чижарт – спалити заживо
дитини!) цілі світи, повна болі, страждання і ненависті. Відразу пригадується “коронна” фраза з фільму: “Коли тебе так довго мучать, страх і біль стають ненавистю. А ненависть змінює світ”. Або от ще шедевр: “Мати в очах дитини завжди здається богом”. Що ж, я захоплений режисерським талантом Генса, що не тільки блискуче екранізував одну їх самих популярних відеоігор у жанрі “хорор”, але і зумів довести, що при правильному підході навіть із гри можна зробити приголомшливе кіно! БРАВІСІМО!

Пивши кров

admin — Tue, 19 May 2009 18:36:25 +0000

По-моєму, чудовий РОСІЙСЬКІЙ фільм жахів, цілком відповідній сентиментально-романтичній атмосфері XIX сторіччя! Досить згадати пушкінську “Пікову даму”, містико-романтичні новели А. Бестужева-Марлинского, Погодина, Сомова, Вельтмана, “Штосс” Лермонтова і безлічі інших знаменитих або забутих авторів того часу щоб зрозуміти, що такі добутки - історії романтичних відносин на тлі містичних подій - властиві байроновскому світовідчуванню тієї пори. Я сам читав “Упиря” Олексія Толстого (правда, у “скачанном” електронному варіанті, опять-жі тому що зацікавився фільмом,
баченим мною за півтора року до прочитання оригіналу) і оповідання так захоплює, так заворожує, що не можеш відірватися ні на яку іншу справу! Фільм, хоч і не точна копія повести, але сприймається мною як майстерне і чудове перевтілення героїв і подій повести в кіно. Як приємно бачити раптом ожилих на екрані улюблених персонажів! Загалом, словами захвата мого від фільму не передати! А щодо спецефектов, так у той важкий час, коли знімали кінокартину (1991 рік), звичайно ж, не було суперустаткування і комп’ютерів, різної анімації і всіх “наворотов” сучасних “кіношників”;
зате почуття жаху і жаху досягається шляхом умілої добірки часу і місця, антуражу, розмов, що оточує суспільства, самої атмосфери загадкових подій з могутнім романтичним ореолом таємниці, так плюс талант письменника-автора першоджерела! Відразу видно росіянку класикові! Даремно, що такі добутки російської класичної літератури не вивчають у старших класах! Скільки б молодих шанувальників утратили б різні “фредди крюгери” на користь російської рідної творчості! Адже “Питущу кров” - це не бездушний “ужастик”, що грає просто з підсвідомим-примітивним почуттям
страху в глядачів, як більшість голлівудських фільмів (особливо останнього років), а одухотворений романтикою і висотою почуттів, ідей і цілей фільм, заради яких головний герой (Руневский) піде напролом крізь будь-які льодову кров містерії і метаморфози, що відбуваються навколо. Заради світлої любові до Даше він готовий на все - спить у страшної і повної похмурої таємниць “зелених” кімнатах, стріляється на дуелі, виліковуючи рані свої в маєток у головної “упирши” Сугробиной - аби Даша була завжди поруч і під його захистом! І наприкінці стає свідком страшної
кривавої меси, коли упирі на чолі із Сугробиной намагалися перетворити її онученяті у свого побратима. І опять-жі, завдяки вірності, мужності і любові Руневского Дашу врятували! А тепер згадаєте яку-небудь американську “Пітьму”, “Лемент” або того ж Крюгера? От де головна думка кінокартини! Перед щирими Любов’ю, Честю, Вірою і Вірністю не устоять навіть потойбічні злі сили! От у чому сила даного фільму над конвеєрними голлівудськими “страшилками”.

French Film: Інші сцени сексуального характеру

admin — Tue, 19 May 2009 10:34:24 +0000

Легка, грайлива романтична комедія від режисера-дебютанта і сценариста “Сцен сексуального характеру”. У центрі сюжету - дві пари “небагато за тридцять”, що переживають кризу в особистих відносинах і що намагаються відповісти на вічне запитання: is it love? Журналіст Джед робить пропозицію своїй дівчині після 10 років спільного життя, а у відповідь замість “і жили вони довго і щасливо” виявляється в кріслі сімейного консультанта. Маркус і Софія зустрілися при незвичайних і романтичних обставинах, і вони люблять про це згадувати, але чи здатне яскравий
початок забезпечити міцне продовження відносин? Чи не так воно важливо, цей початок? Як довідатися, що це саме те саме почуття? І чи існує воно взагалі? Тому що можна скільки завгодно шукати ідеальної людини, і в цих пошуках упустити те, що було в тебе прямо під боком. “Французькі коханці знають усі відповіді, а англійські вміють тільки задавати питання” Британські комедії підкуповують своєю простотою, відсутністю фальшивого блиску, якоюсь майже юнацькою щирістю. Характерний Хью Бонневилль тут нагадує чимось Саймона Пега - модного нині англійського
комедійного актора - етакий телепень-недотепа, добрий, інтелігентний і по-своєму чарівний. Горезвісні close-ups - великі плани, що так докучають головному героєві, - позбавлені звичного лиску, і відразу видно, що дружина Джеймса МакЕвоя Енн-Мари дійсно на 8 років його старше, що зовсім не робить її непридатної для великих планів, але лише додає м пікантності. І є ще моторошно колоритний французький режисер і фахівець зі справ серцевим у виконанні колишнього футболіста “Манчестер Юнайтед” Еріка Кантоні. Чудовий англійський гумор і французькі любовні історії,
британська стриманість і французька легкість, англійська музика на французький лад. На знаменитому контрасті темпераментів цих європейських сусідів будували вже масу сюжетів, і French Film прекрасно доповнює цей ряд. І це той рідкий випадок, коли фільм, від якого взагалі нічого не чекав, виявляється дуже приємним сюрпризом і поповнює скарбничку фільмів для підняття настрою і повернення віри впрекрасное.